о Боги... яка я виявляється була розумна 2 роки тому....... О.О самій дивно, чесне слово. Просто переглядала старі записи на компі і знайшла такий запис:
під катом мій запис від 19.10.2009
Кохання чи ілюзія?
Люди не ідеальні, тому не можуть мати ідеальних відносин. Це можуть бути відносини наближені до ідеальних, але зовсім не ідеальні. Це, звісно, стосується усіх відносин, але мені хотілося написати, як це не банально, про кохання.
Якщо в вас є кохана людина, то це прекрасно. А іще прекрасніше, якщо ваші почуття взаємні, це підносить вас до небес.
А знаєте які люди найщасливіші? Ті, що мають взаємні почуття(хоча й не у всіх випадках), і ті, що в кожному погляді і русі життя не шукають потенціальне кохання. Дивні в мене погляди, правда? Зважаючи на власний аналітичний склад розуму, я звикла усе пояснювати логічно. Не буду робити винятків і зараз.
По-перше, ті, що мають взаємні почуття. Тут ніби все зрозуміло, але що ж воно оті «не усі випадки»?
До них я відношу людей з аналітичним складом розуму. Справа у тому, що такі люди починають аналізувати ситуацію на ранніх етапах розвитку взаємин, що часто приводить до досить складних ситуацій, в яких аргументом до безпідставних звинувачень стає фраза «я просто це знаю!».
Другими в списку є ревнивці. Косий погляд, посмішка іншому (іншій) навіть якщо в вас просто хороший настрій стають справжньою проблемою і підставою для звинувачення в зраді. Кохання перетворюється в жахливу суміш недовіри і злості.
Третіми, напевно, привласнювачі. Вони не розуміють, що у вас окрім них є іще і життя з друзями, рідними, а інколи вам можливо іще й хочеться побути на самоті. Весь ваш час повинен без винятку належати тільки їм, і ніяких відмовок про те, що ви хочете з'їздити провідати свою прабабусю/тітку/троюрідного брата. В результаті в предмета обожнювання привласнювача може навіть розвинутися манія переслідування.
Іще одним (нажаль не останнім, але, на мій погляд, жахливим) випадком є тип людей, що маніпулюють почуттями і використовують їх в своїх власних корисливих цілях. Ці маніпулятори можуть зробити так, що ви самі запропонуєте їм невигідне для вас (але, звісно ж, вигідне для них) рішення тієї чи іншої проблеми, і при цьому думатимете, що прийняли дане рішення самостійно як найбільш оптимальне та компромісне. Бережіться таких людей: вони не просто неприємні, а й небезпечні.
А другим типом є люди, які не шукають почуттів у кожному подиху вітру і шелесті листя. Ці люди насправді щасливі, бо вільні від нав’язливої ідеї мати когось, щоб його (її) любити. Вони просто живуть і насолоджуються життям, спілкуванням з друзями, родиною, знайомими. І в деякий момент знаходять своє кохання.
А найнещаснішими, напевно, є люди, які нікого не люблять, але це почуття не дає їм спокійно жити. Вони перебувають в постійному пошуку предмета обожнювання. Коли ж доволі довгий час закохатися не вдається, вони знаходять зручну людину (наприклад, хлопця(дівчину), якого(яку) будуть бачити тільки якийсь певний відрізок часу) і навіюють самі собі, що це – саме Той (Та), кого вони чекали все своє свідоме життя. Спочатку їм важко в це віриться, але до всього нового з часом можна звикнути. Через деякий період в цих людей навіть з’являється деякий потяг до предмету обожнювання, і вони забувають, що насправді придумали це почуття. Коли відрізок часу споглядання предмета обожнювання добігає кінця, ці фантазери починають відчувати порожнечу і страждати від так званого «нерозділеного кохання», яке насправді є не чим іншим як ілюзією, гарною картинкою, що повністю заполонила їхній розум. Найкращими ліками від цієї мани є ліки від склерозу, які допоможуть згадати початки цих «почуттів». Прошу нікого не ображатися за написане, бо себе я теж відношу до таких фантазерів. Тепер, отримавши прояснення, яке незбагненним чином звалилося мені на голову, я шкодую про час, марно згаяний на страждання про почуття, яких насправді ніколи не існувало. Час, який я могла б провести з друзями або рідними, або прочитати якусь книжку, або іще щось.
Тому я закликаю вас не марнувати свій час на те, що ви вважаєте нещасливим коханням. Згадайте той час, коли ви вирішили, що закохані. Як ви себе почували, про що думали, які дії привели вас до такого висновку? Можливо, ваші почуття також виявляться сентиментальною казкою, яку ви прочитали самі собі на ніч перед сном замість колискової.
…Я набрехала сама собі про ситуацію, що відбулася зі мною самою, і сама в неї ж повірила…
прочитала це все і якось мені стало не добре. чесне слово. мабуть, я писала це для блогу.... але зараз від цього дуже фігово.
@музыка:
Unreal - Проклятье мертвых роз
@темы:
крики души