Тож сьогодні в нас 52 лютого. Бо 24 березня це не назвеш нууууу ніяк. З п*ятниці почалася заметіль. Та така, що і взимку в нас такої зазвичай не буває. Засипало все: машини, громадський транспорт. Дороги засипані метровим шаром снігу... я вже мовчу про тротуари. Мені пощастило, що в п*ятницю були вранішні пари і я встигла повернутися до дому ДО того, як перестали рухатися трамваї. А бідні люди йшли пішки. В хурделицю. Місто стоїть. Транспорт не їздить. І це ж не просто місто - столиця!
Субота була іще гірша. Піднявся дуже холодний вітер. Температура опустилася до -8. Ніби ж нічого - всього то мінус 8, але, людоньки, вже ж 23 березня!!! Особливо якщо врахувати, що в четвер 21го в нас було вже +8 і снігу не було взагалі! Тож вітер шмагав немилосердно. Люди позастрявали в транспорті, в електричках, в поїздах. Ну а очищувальна техніка, звичайно, не працює. Субота ж. В мене, чесно кажучи, мав бути робочий день, але я не пішла. Іти довелося б хіба що пішки, та і то не факт, що вдалося б. Далеко. До вечора по місту рухалися хіба що бронетранспортери.

Це, до речі, біля мого університету. В таких "супервіддалених" від центру районах як мій навіть такої техніки не ходить. Все завалено. Абсолютно. Сьогодні ранок неділі, а транспорт не ходить досі. Не знаю, що буде далі. Це страшно. Маємо із мамою іти в рейд. По магазинам. Бо знайомий вже написав, що в магазинах немає ні хліба, ні молока і чогось молочного. Люди розгрібають харчі. Підвозу ж немає.
Не вистачає лише аби вимкнуло іще світло, опалення і інтернет. Тоді взагалі буде весело.
До речі, в п*ятницю наші веселі телевізіонщики замість фільму про динозаврів майже по усім каналам пустили "Післязавтра". Чудовий натяк.