яка ж це гидота...

[helga-victim]

Не читати під катом, якщо потрібен позитив.... тут лише один біль і мої сльзи..... давно я не плакала після розмов. простих розмов. навіть не вживу чи по телефону..... всього лише скайп.

тільки біль, нічого крім нього

я полюбила жорстокого і сухого ідіота.......уууу.... ненавиджу!!!!!!!!!!!!!
але як же я люблю з тобою говорити і діставати тебе..... хіба не ясно, що чим ти холодніший, тим більше мені хочеться тебе дражнити і діставати?????

але чому відповідати так жорстоко? я ж не роблю нічого болючого, я ж вибачаюся, якщо заходжу надто далеко...... вибачатися - це єдине, що я роблю останнім часом...... постійно вибачаюся. я за все своє життя стільки не вибачалася, як за останні 3 місяці......
хіба так потрібно кожного разу мене мучать, бути таким добрим...... а потім сказати щось жорстоке і просто піти......

так ні ж... я ж залізна....... я ж все, по-твоєму, витерплю і залишуся тобі другом..... "друг"..... Боже, як же це наївно. Якщо вже оточуючі все бачать, а ти кожного разу смієшся........ іноді я думаю, що ти теж знаєш.... тому і мучаєш мене, що знаєш.......

чому все частіше ти починаєш вести себе як вони? говориш-говориш-говориш..... але не слухаєш. я завжди слухаю....... скільки в мене вже ваших історій, скільки дурнуватих сюжетів з реального життя....... знали б ви, скільки людей говорять про одну і ту ж ситуацію, думаючи, що я досі нічого про це не знаю...знали б ви в якому світлі я бачу усі ваші проблеми і "інтриги", які ви навіть не можете толком зліпити до копи, бо самі все тут же і рушите...... ЧОМУ ти починаєш вести себе як вони? це боляче..... принаймні, я досі не можу тебе читати....

Хоча навряд це було б так боляче, якби ти не робив цих дурнуватих і таких милих речей, які ти робиш, як мені здається, зовсім не усвідомлюючи їх значення....... таких як оте миленьке мурчання, або обнімашки, або пошуки м*язів в моїй спині..... чи намагання вдушити мене чи заспокоїти хоча б мої руки, коли я починаю тебе діставати...... навіщо ти робиш усе це хороше??? я ж починаю все це запам*ятовувати...... воно ж як ножем по серцю.......

як мені змусити себе не помічати цього всього.... я ж знаю до чого це все приведе.... і я навіть не про те, що полюблю..... я вже попалася на твій гачок, тож я зовсім не про це...... якщо ти не вимкнеш цю жорстокість або не припиниш усі ці милості, то я просто почну дуріти і заглиблюватися в темряву..... я дуже не хочу цього, я ж тільки почала звідти вилазити... тільки почала дивитися на людей..... не заганяй мене знову в мій дурний світ, де чорне сонце плаче кислотними дощами, завжди холодно і вогко як в склепі......

та і чисто фізично..... мені ж не можна хвилюватися, ти знаєш......... хоча, мабуть, ні.... бо я ж тобі лише про це казала, а ти ніколи не слухаєш про що я тобі кажу...... мої відмерлі судини на серцевому м*язі тебе абсолютно не цікавлять...... як і всіх інших..... тебе ж цікавить тільки робота/навчання... ти завжди сприймаєш мене як хлопця, іноді навіть заговорюєшся....... хоча іноді саркастично питаєш чи я часом не маю на тебе якихось планів.......

це іноді так звучить, ніби я збираюся тебе збезчестити і посягаю на... гм, не важливо загалом....
що відповідати - мій запас вже майже скінчився.......
ідіотські почуття, нащо вони мені.....
що робити в кінці кінців?