Ехехе... не вийшло в мене познущатися ні над ким, крім себе. Фігово нагадувати собі про почуття від яких відмовилася задля блага іншої сторони.
Ууууу... майже рік пройшов, а я все іщ інколи сумніваюся. Мабуть, саме це і заважає рухатися далі. А іще страх. Страх, що все повториться... або страх, що краще вже не буде.
В теорії все просто супер - забути і рухатися далі, роблячи нові помилки і виправляючи їх. А от на практиці не все так просто. Погано, що немає такого перемикача "почуття/логіка"... Я б тоді зробила так, щоб він заскочив на позначці "логіка".
Загалом - сумно. Крім того я навіть не можу порятувати себе музикою, бо довелося здати телефон в ремонт, і іще 2 тижні чекати срок